1.Пробач, пробач, але я більше так не можу Я йду туди, любов мені лиш допоможе Ми дуже різні, і в мене вибору нема Я йду туди, де будуть вартіші слова Пробач, коханий, але я більше так не хочу Я хочу розуміння, а мабуть багато хочу Тож люблю і кажу
Кажуть все мине, але то - слова. Ти навчи мене як щастя наше врятувать. Кажуть все мине, але ти не плач. Пам'ятай мене, а нашу доленьку пробач...
То Моє МОРЕ – Далеко в лiсi ходять маленькi муравлi, про шось своє говорять - всi свої i всi чужi.А в мене в морi риби ходять тихо та як я.Я хочу своє море то моя нiма сiм'я.
я не забуду дім мого дитинства, мене туди стежиночка веде. там вечорами лине тиха пісня, і в мами очі наче небо голубе. мій рідний дім-колиска калинова і яблунева гілка край вікна. гніздечко тихе ніжної любові де мама й тато наче ластівок сім'я. прис
Кажуть все мине...Я не знаю хто, грiшник чи святий Любов мою украв, Мала б золото, щедро б заплатила Щоб вiн ii` вiддав.
Казка. Ти прийшла до мене з мрії Коли серце не чекало Коли квіти потерпали Від надмірної скорботи Ти прийшла до мене з неба – З моря вічності святої Де клубляться ніжні хмари Роєм ласки в тихий вечір … Ти прийшла до мене в серце
Пробач за весни, що для тебе не цвіли. І не карай за те, що боляче кохав я, Веди мене через життя, як через храм, Де пам'ять молодість закоханим вертає. Не знаю хто,але так правидно сказав: ЛЮБОВ ОСТАННЬОЮ НІКОЛИ НЕ БУВАЄ...